| Розкриття суттєвої інформації про облікову політику |
Цю окрему фінансову звітність складено відповідно до вимог МСФЗ, які були чинними на звітну дату. Основні принципи облікової політики, використані при підготовці цієї окремої фінансової звітності, наведені нижче.
Ця політика послідовно застосовувалася протягом всіх звітних періодів, які наведені в цій окремій фінансовій звітності. |
| Опис облікової політики щодо умовних зобов'язань та умовних активів |
Умовні зобов'язання не відображаються в окремій фінансовій звітності за винятком випадків, коли існує ймовірність, що для погашення зобов'язання необхідним буде вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, і можливо оцінити суму таких зобов'язань. Інформація про умовні зобов'язання розкривається в примітках до окремої фінансової звітності, за винятком випадків, коли можливість відтоку ресурсів, які втілюють в собі економічні вигоди, є малоймовірною.
Умовні активи не відображаються в окремій фінансовій звітності, але інформація про них розкривається, коли стає можливим одержання економічних вигід. Якщо стало фактично визначеним, що відбудеться надходження економічних вигід, актив і пов'язаний з ним дохід визнаються в окремій фінансовій звітності того періоду, у якому відбулася зміна оцінок. |
| Опис облікової політики щодо відстроченого податку на прибуток |
Відстрочений податок на прибуток розраховується на дату складання звітності за всіма тимчасовими різницями між балансовою вартістю активів та зобов'язань для цілей фінансового обліку і вартістю, що враховується в податковому обліку.
Відстрочене податкове зобов'язання визнається за всіма тимчасовими різницями, що підлягають оподаткуванню, окрім випадків, коли:
- відстрочене податкове зобов'язання виникає в результаті первісного визнання гудвілу або активу чи зобов'язання в господарській операції, що не є об'єднанням бізнесу, і яке на момент здійснення операції не впливає ані на бухгалтерський прибуток, ані на оподатковуваний прибуток чи збиток; і
- відносно тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню, пов'язаних з інвестиціями в дочірні, асоційовані підприємства та з частками у спільних підприємствах, якщо материнська компанія здатна контролювати визначення часу сторнування тимчасової різниці та існує ймовірність того, що тимчасова різниця не сторнуватиметься в недалекому майбутньому.
Відстрочений податковий актив визнається щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають вирахуванню, а також при перенесенні на наступні періоди невикористаних податкових збитків і невикористаних податкових пільг, якщо існує ймовірність отримання оподатковуваного прибутку, відносно якого можна застосувати тимчасову різницю, що підлягає вирахуванню, а також невикористані податкові збитки і невикористані податкові пільги, за винятком ситуацій, коли:
- відстрочений податковий актив, що стосується тимчасових різниць, що підлягають вирахуванню, виникає в результаті первісного визнання активу або зобов'язання в господарській операції, що не є об'єднанням бізнесу, і який на момент здійснення операції не впливає ні на бухгалтерський прибуток, ні на оподатковуваний прибуток чи збиток; і
- відносно тимчасових різниць, що підлягають вирахуванню, пов'язаних з інвестиціями в дочірні, асоційовані підприємства та з частками у спільних підприємствах, відстрочені податкові активи визнаються, тільки якщо існує ймовірність сторнування тимчасових різниць у недалекому майбутньому і буде отриманий прибуток, що підлягає оподаткуванню, відносно якого можна застосувати тимчасову різницю.
Балансова вартість відстроченого податкового активу переглядається в кінці кожного звітного періоду і зменшується, якщо більше не існує ймовірності отримання достатнього оподатковуваного прибутку, який дозволив би використати вигоду від такого відстроченого податкового активу повністю або частково.
Невизнані податкові активи в кінці кожного звітного періоду переоцінюються і визнаються тією мірою, якою стає ймовірним, що майбутній оподатковуваний прибуток уможливить використання відстроченого податкового активу.
Відстрочені податкові активи та зобов'язання оцінюються за ставками оподаткування, які передбачається використовувати в період реалізації активу чи погашення зобов'язання, на основі ставок оподаткування та податкового законодавства, чинних, або оголошених (і практично прийнятих) на звітну дату.
Відстрочений податок на прибуток відображається у складі іншого сукупного доходу за винятком тих ситуацій, коли він стосується статей, які визнаються безпосередньо у складі капіталу, тоді податок визнається у складі капіталу.
Відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов'язання згортаються за наявності повного юридичного права згортати визнані суми та якщо вони відносяться до податків на прибуток, які були накладені тим самим податковим органом, і податковий орган дозволяє здійснювати чи отримувати єдиний чистий платіж. |
| Опис облікової політики щодо визначення компонентів грошових коштів та їх еквівалентів |
Грошові кошти та їх еквіваленти включають грошові кошти у касі, грошові кошти на поточних банківських рахунках та короткострокові депозити з терміном погашення до трьох місяців. Для цілей звіту про рух грошових коштів грошові кошти та їх еквіваленти включають грошові кошти у касі, грошові кошти на рахунках у банку, короткострокові депозити, як зазначено вище, за мінусом банківських овердрафтів, що підлягають погашенню за вимогою. |
| Опис облікової політики щодо виплат працівникам |
Компанія не має інших пенсійних програм, крім державної пенсійної програми, згідно з якою роботодавець повинен здійснювати внески, розраховані як відсоток від загальної суми заробітної плати. Ці витрати відносяться до періоду, у якому виплачується заробітна плата.
Компанія не має програм додаткових виплат при виході на пенсію або інших значних компенсаційних програм, які вимагали б додаткових нарахувань. |
| Опис облікової політики щодо витрат |
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами. |
| Опис облікової політики щодо фінансових активів |
Первісне визнання та оцінка
Фінансові активи, що входять до сфери застосування МСФЗ 9, класифікуються відповідно як фінансові активи за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку, фінансові активи за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як сукупного доходу чи фінансові активи за амортизованою собівартістю.
Під час первісного визнання фінансові активи, окрім торгової дебіторської заборгованості, оцінюються за справедливою вартістю мінус (у випадку фінансового активу не за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку) витрати на операцію, які прямо відносяться до придбання або випуску фінансового активу.
В момент первісного визнання фінансових активів Компанія відносить їх до відповідної категорії і, якщо це можливо і доцільно, наприкінці кожного фінансового року проводить аналіз таких активів на предмет перегляду відповідності категорії, до якої вони були віднесені.
Подальша оцінка
Після первісного визнання фінансовий актив оцінюється за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку, якщо він не оцінюється за амортизованою собівартістю або справедливою вартістю з відображенням переоцінки через інший сукупний дохід.
Компанія не має фінансових активів, які оцінюються за справедливою вартістю.
Фінансові активи за амортизованою собівартістю
Компанія оцінює фінансовий активи за амортизаційною собівартістю якщо виконуються обидві з перелічених нижче умов:
а) фінансовий актив утримується в рамках бізнес-моделі для утримання фінансових активів з метою одержання договірних грошових потоків;
б) договірні умови фінансового активу призводять до виникнення у визначені дати грошових потоків, які є винятково виплатами основної суми боргу та відсотків за непогашеною основною сумою.
Фінансові активи за амортизованою собівартістю надалі оцінюються із застосуванням ефективної ставки процента і підлягають оцінці на предмет зменшення корисності. Прибутки та збитки визнаються у прибутку або збитку, коли актив припиняють визнавати, актив змінюється або знецінюється.
Фінансові активи Компанії за амортизованою собівартістю включають торгову та іншу дебіторську заборгованість, кредити корпоративним суб'єктам господарювання, а також грошові кошти та їх еквіваленти.
Припинення визнання фінансового активу ( або, де це доречно, частини фінансового активу) відбувається, коли: а) закінчився термін дії контрактних прав на отримання грошових потоків від активу;
б) Компанія зберігає договірні права на отримання грошових потоків фінансового активу, але бере на себе договірні зобов’язання сплатити грошові потоки одному або декільком одержувачам без суттєвої затримки згідно з "транзитним" договором; і також
• Компанія передала практично всі ризики та вигоди, пов’язані з активом, або
• Компанія не передала і не зберегла практично всіх ризиків і вигід, пов’язаних з активом, але передала контроль над активом.
Коли Компанія передала свої права на отримання грошових потоків від активу або уклала договір про передачу, а також не передала і не зберегла практично всі ризики та винагороди, пов’язані з активом, або передала контроль над активом, визнається в обсязі постійної участі Компанії в активі. У такому разі, відповідне зобов’язання щодо сплати отриманих коштів кінцевому одержувачу зберігається.
Передані активи та відповідні зобов’язання оцінюються на основі того, що відображає права та зобов’язання, які Компанія створила або зберегла. |
| Опис облікової політики щодо фінансових інструментів за справедливою вартістю через прибуток або збиток |
Справедлива вартість фінансових інструментів, торгівля якими здійснюється на активних ринках, на кожну звітну дату визначається виходячи з ринкової ціни котирування, без врахування витрат на операції.
Якщо ринок для фінансового інструменту не є активним, Компанія встановлює справедливу вартість, застосовуючи метод оцінювання. Методи оцінювання охоплюють застосування останніх ринкових операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами, посилання на поточну справедливу вартість іншого інструмента, який в основному є подібним, аналіз дисконтованих грошових потоків та інші моделі оцінки. |
| Опис облікової політики щодо фінансових зобов'язань |
Первісне визнання та оцінка
Фінансові зобов’язання, що входять до сфери застосування МСФЗ 9, класифікуються як фінансові зобов’язання за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку, або інші фінансові зобов’язання, тобто ті, що визнають за амортизованою собівартістю з застосуванням методу ефективної ставки відсотка.
Компанія оцінює фінансові зобов’язання за їх справедливою вартістю плюс (у випадку фінансового зобов’язання не за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку) витрати, які прямо відносяться до придбання або випуску фінансового зобов’язання.
При первісному визнанні фінансового зобов’язання, Компанія здійснює розподіл на відповідні категорії. Подальша перекласифікація фінансових зобов’язань не дозволяється.
У Компанії немає фінансових зобов’язань за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку. До фінансових зобов’язань Компанії відносять торгову та іншу кредиторську заборгованість, зобов'язання з оренди, а також кредити та позики, в тому числі, банківські овердрафти.
Подальша оцінка
Нижче описано вплив класифікації фінансових зобов’язань при їх первісному визнанні на їх подальшу оцінку:
- Кредити та позики та торгова та інша кредиторська заборгованість
Це найбільш актуальна категорія для Компанії. Після первісного визнання кредити та кредиторська заборгованість надалі оцінюються за амортизованою собівартістю, застосовуючи метод ефективної ставки відсотка. Прибутки та збитки відображаються у звіті про сукупні доходи при припиненні визнання або в процесі амортизації за методом ефективної ставки відсотка.
Амортизована собівартість розраховується з урахуванням будь-яких знижок або премій на придбання та зборів або витрат, які є невід’ємною частиною ефективної ставки відсотка. Амортизація із застосуванням ефективної ставки відсотка включається до складу фінансових витрат у звіті про сукупні доходи.
Припинення визнання
Визнання фінансового зобов’язання (або його частини) припиняється, коли боржник:
і) погашає зобов’язання (або його частину) шляхом виплати кредитору, як правило, грошовими коштами, іншими фінансовими активами, товарами або послугами; або
іі) юридично звільняється від основної відповідальності за зобов’язання (або його частину) законним шляхом, або кредитором (якщо боржник надав гарантію, ця умова може бути виконана). |
| Опис облікової політики щодо переведення іноземної валюти |
Операції в іноземній валюті первісно відображаються у гривнях за обмінним курсом, що діє на дату операції. Монетарні активи і зобов’язання, деноміновані в іноземній валюті, перераховуються у гривні за курсом, що діє на звітну дату. Прибутки і збитки, які виникли в результаті здійснення розрахунків за такими операціями і від перерахунку монетарних активів і зобов'язань, виражених в іноземній валюті, за обмінним курсом на кінець року, відображаються у складі прибутку/збитку від курсових різниць в звіті про сукупні доходи.
Немонетарні статті, які оцінюються за історичною собівартістю в іноземній валюті, перераховуються в гривні за обмінним курсом, що діяв на дату первісної операції. Немонетарні статті, які оцінюються за справедливою вартістю в іноземній валюті, перераховуються за обмінним курсом, що діяв на дату визначення справедливої вартості. |
| Опис облікової політики щодо функціональної валюти |
Функціональною валютою Компанії є українська гривня, що є валютою середовища, в якому здійснюються всі господарські операції. Українська гривня не є повністю конвертованою валютою за межами території України.
Окрему фінансову звітність складено в тисячах гривень із заокругленням до цілих, якщо не зазначено інше. |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності активів |
Активи, що підлягають амортизації, оцінюються на предмет зменшення корисності щоразу, коли які-небудь події або зміни обставин вказують на те, що балансова вартість активу може перевищувати суму його очікуваного відшкодування. Корисність активу зменшується, коли балансова вартість активу перевищує суму його очікуваного відшкодування. Збиток від зменшення корисності визнається в сумі, на яку балансова вартість активу перевищує суму його очікуваного відшкодування. Сума очікуваного відшкодування є більшою з двох оцінок активу (або одиниці, яка генерує грошові кошти): справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж або його вартості використання. Для цілей оцінки активів на предмет зменшення корисності активи групуються в найменші групи, для яких можна виділити грошові потоки, що окремо ідентифікуються (одиниці, що генерують грошові кошти). |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності фінансових активів |
Компанія визнає резерв під очікувані кредитні збитки для всіх боргових інструментів, які не відображаються за справедливою вартістю через прибуток або збиток. Очікувані кредитні збитки базуються на різниці між контрактними грошовими потоками, які матимуть місце згідно з контрактом, та всіма грошовими потоками, які Компанія очікує отримати, дисконтованими з використанням приблизної початкової ефективної процентної ставки.
Підхід Компанії до оцінки очікуваних кредитних збитків розкривається в примітках до торгової дебіторської заборгованості і суттєвих облікових судженнях, оцінках та припущеннях. |
| Опис облікової політики щодо податку на прибуток |
Поточні податкові активи та зобов'язання за поточний і попередній періоди оцінюються за сумою, що очікується до відшкодування податковими органами або до сплати податковим органам згідно з українським податковим законодавством. Ставки податку та податкове законодавство, що використовуються для розрахунку цієї суми, - це ставки та закони, які були чинними на звітну дату.
Поточний податок на прибуток, пов'язаний зі статтями, що відображаються безпосередньо у складі капіталу, відображається у складі капіталу, а не у звіті про сукупні доходи. |
| Опис облікової політики щодо нематеріальних активів за винятком гудвілу |
Придбані нематеріальні активи визнаються за вартістю придбання й амортизуються прямолінійним методом протягом очікуваного строку їх корисного використання.
Після первісного визнання нематеріальні активи обліковуються за собівартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків від зменшення корисності.
Нематеріальні активи класифікуються за такими групами:
Комп'ютерне програмне забезпечення - термін користного використання 24-60 місяців
Ліцензії та франшизи - термін користного використання 180-240 місяців |
| Опис облікової політики щодо оренди |
- Компанія як орендар
На дату початку договору оренди, за яким Компанія виступає орендарем, Компанія визнає актив з права користування та орендне зобов’язання.
На дату початку оренди Компанія оцінює актив з права користування за собівартістю, що складається з:
- суми первісної оцінки орендного зобов’язання,
- будь-яких орендних платежів, здійснених на або до дати початку оренди, за вирахуванням отриманих стимулів до оренди,
- будь-яких первісних прямих витрат, понесених Компанією,
- оцінки витрат, які будуть понесені Компанією у процесі демонтажу та переміщення базового активу відновлення місця, на якому він розташований, або відновлення базового активу до стану, що вимагається умовами оренди, окрім випадків, коли такі витрати здійснюються з метою виробництва запасів.
Після первісного визнання активи з права користування обліковуються за моделлю собівартості з вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків від зменшення корисності. Компанія амортизує актив з права користування з дати початку оренди до більш ранньої з двох таких дат: кінець строку корисного використання активу з права користування та кінець строку оренди.
На дату початку оренди Компанія оцінює орендне зобов’язання за теперішньою вартістю орендних платежів, не сплачених на таку дату. Орендні платежі дисконтуються, застосовуючи припустиму ставку відсотка за орендою, якщо таку ставку можна легко визначити. Якщо таку ставку не можна легко визначити, то Компанія застосовує ставку додаткових запозичень.
Після дати початку оренди Компанія обліковує орендне зобов’язання:
- збільшуючи балансову вартість з метою відобразити процент за орендним зобов’язанням,
- зменшуючи балансову вартість з метою відобразити здійснені орендні платежі, та
- переоцінюючи балансову вартість з метою відобразити будь-які переоцінки або модифікації оренди, або з метою відобразити переглянуті по суті фіксовані орендні платежі.
Компанія не застосовує ці вимоги до короткострокової оренди та оренди, за якою базовий актив є малоцінним (до
140 тис. грн).
Компанія вирішила подати активи з права користування у тому самому рядку окремого звіту про фінансовий стан, у якому відповідні базові активи подавалися б, якби вони були власністю Компанії, водночас орендні зобов’язання подаються у складі інших фінансових зобов'язань.
- Компанія як орендодавець
Оренда класифікується як фінансова оренда, якщо вона передає в основному всі ризики та винагороди щодо володіння. Оренда класифікується як операційна оренда, якщо вона не передає всі основні ризики та винагороди щодо володіння. Коли Компанія виступає в ролі орендодавця і ризики та вигоди від оренди не передаються організації-орендареві, загальна сума платежів за договорами операційної оренди визнається в звіті про сукупний дохід з використанням методу рівномірного визнання протягом терміну оренди. |
| Опис облікової політики щодо оцінки запасів |
Первісно запаси визнаються за вартістю придбання з урахуванням витрат на постачання до теперішнього їх місця розташування та приведення у теперішній стан. Списання запасів здійснюється за методом ФІФО ("перше надходження – перший видаток").
На звітну дату запаси оцінюються за меншою з двох вартостей: собівартістю та чистою вартістю реалізації. Чиста вартість реалізації являє собою оціночну ціну реалізації в ході звичайної діяльності за вирахуванням будь-яких очікуваних витрат, пов'язаних з реалізацією. |
| Опис облікової політики щодо заліку взаємних вимог фінансових інструментів |
Фінансовий актив та фінансове зобов'язання згортається, а чиста сума подається в звіті про фінансовий стан, якщо, і тільки якщо, Компанія має юридично забезпечене право на згортання визнаних сум та має намір погасити зобов'язання на нетто-основі або продати актив й одночасно погасити зобов'язання. |
| Опис облікової політики щодо нафтових і газових активів |
Доліцензійні витрати
Оскільки економічна вигода на цьому етапі проекту надзвичайно непевна, доліцензійні витрати (витрати на пошуково-розвідувальні роботи) - це витрати періоду, в якому вони були понесені.
Витрати на ліцензування та придбання майна
Право на розвідку та придбання майна капіталізуються у складі нематеріальних активів. Дозволи на користування надрами капіталізуються і амортизуються протягом періоду дії відповідного дозволу чи ліцензії.
Право на розвідку та придбання майна переглядаються станом на кожну звітну дату для підтвердження, що балансова вартість не перевищує суми очікуваного відшкодування. Такий перегляд також повинен підтвердити, що розвідувальне буріння досі триває або чітко заплановане, або вже визначено чи проводяться роботи для визначення, що розвідка є економічно виправданою на основі ряду технічних і комерційних показників, і що досягнуто значного прогресу в затвердженні планів та графіків розробки.
Якщо не планується жодної діяльності у майбутньому, або якщо ліцензія була відкликана чи закінчилася, балансова вартість витрат на ліцензування та придбання майна списуються через прибутки та збитки. Після підтвердження існування запасів природного газу та отримання внутрішнього погодження на розробку, відповідні витрати переносяться до складу нафтових і газових активів.
Витрати на розвідку та оцінку
Витрати на розвідку, буріння та оцінку корисних копалин капіталізуються з моменту отримання юридичних прав на розвідку конкретної території і до моменту доведення технічної здійсненності та комерційної доцільності видобування корисних копалин.
Активи розвідки та оцінки оцінюються за собівартістю.
До видатків, що включаються у первісну оцінку активів розвідки та оцінки відносяться:
а) придбання прав на розвідування;
б) топографічні, геологічні, геохімічні та геофізичнідослідження;
в) пошуково-розвідувальнебуріння;
г) опробування канавами;
ґ) взяття проб та зразків; та
д) діяльність у зв’язку з оцінкою технічної здійсненності та комерційної доцільності видобування корисних копалин.
Після визнання активів розвідки та оцінки до них застосовується модель собівартості.
Активи розвідки та оцінки не амортизуються, поки не будуть рекласифіковані до складу основних засобів чи нематеріальних активів.
Після того як доведено технічну здійсненність та комерційну доцільність видобування корисних копалин, актив розвідки та оцінки рекласифікується до складу групи основних засобів "Нафтові і газові активи", чи до складу нематеріальних активів. Перед рекласифікацією проводиться оцінка зменшення корисності активів розвідки та оцінки та визнається будь-який збиток від зменшення корисності.
Активи розвідки та оцінки оцінюються на предмет зменшення корисності, коли факти та обставини дозволяють припускати, що балансова вартість активу розвідки та оцінки може перевищити суму його очікуваного відшкодування. |
| Опис облікової політики щодо основних засобів |
Собівартість основних засобів складається з вартості їх придбання, включаючи невідшкодовувані податки на придбання, а також будь-які витрати, пов'язані з приведенням засобів у робочий стан та їх постачанням до місця використання.
Заміни та покращення, що суттєво продовжують термін служби активів, капіталізуються, а витрати на поточне обслуговування відображаються в складі витрат у періоді їх виникнення. Витрати, пов'язані з поліпшенням об'єкта, амортизуються відповідно до строку корисного використання основного засобу.
Після первісного визнання основні засоби обліковуються за собівартістю за вирахуванням накопиченої амортизації й накопичених збитків від зменшення корисності.
Незавершене будівництво включає витрати на будівництво й реконструкцію основних засобів та на незавершені капітальні вкладення. Незавершене будівництво на дату складання окремої фінансової звітності відображається за собівартістю за вирахуванням будь-яких накопичених збитків від зменшення корисності. Незавершене будівництво не амортизується, поки актив не буде готовий до використання.
Усі основні засоби амортизуються прямолінійним методом протягом очікуваного строку їх корисного використання. Амортизацію активу починають, коли він стає придатним до використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан, у якому він придатний до експлуатації.
Основні засоби в бухгалтерському обліку класифікуються за такими групами:
Будівлі (права використання орендованих активів) - термін корисного використання - термін дії договору оренди
Машини - термін корисного використання - від 60 місяців
Транспортні засоби - термін корисного використання - 60-144 місяців
Нафтові і газові активи - термін корисного використання - 120-180 місяців
Інші основні засоби - термін корисного використання - 24-48 місяців
Ліквідаційна вартість, строк корисного використання й методи амортизації переглядаються й, при необхідності, коригуються наприкінці кожного фінансового року. |
| Опис облікової політики щодо забезпечень |
Сума визнана як забезпечення є найкращою оцінкою видатків, необхідних для погашення теперішньої заборгованості на кінець звітного періоду. Забезпечення визнаються, якщо Компанія має теперішню заборгованість (юридичну чи конструктивну) внаслідок минулої події, існує ймовірність, що вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, буде необхідним для погашення заборгованості, та суму заборгованості можна достовірно оцінити. Якщо очікується, що деякі або всі видатки, потрібні для погашення забезпечення, компенсуватимуться іншою стороною, така компенсація визнається окремим активом, коли фактично визначено, що компенсація буде отримана. Сума визнаної компенсації не повинна перевищувати суму забезпечення. Витрати, які пов'язані із забезпеченням, визнаються в звіті про прибутки та збитки за вирахуванням суми, визнаної для компенсації.
У випадках, коли вплив вартості грошей в часі є суттєвим, сума забезпечення має бути теперішньою вартістю видатків, які, як очікується, будуть потрібні для погашення зобов'язання. Ставка дисконту повинна бути ставкою до оподаткування, яка відображає поточні ринкові оцінки вартості грошей у часі та ризиків, характерних для зобов'язання. Якщо застосовується дисконтування, то збільшення суми забезпечення відображається в складі фінансових витрат звіту про сукупні доходи. |
| Опис облікової політики щодо визнання доходу від звичайної діяльності |
Дохід оцінюється виходячи з компенсації, яку Компанія очікує отримати в рамках контракту з покупцем за винятком сум, отриманих від імені третіх сторін. Компанія визнає дохід, коли передає контроль над продуктом або послугою клієнту.
Реалізація природного газу
Виручка від реалізації природного газу визнається в момент, коли контроль над активом передано покупцеві, що переважно співпадає з моментом коли природний газ фізично передано в трубу або інший передавальний механізм.
Контракти з покупцями не включають змінної компенсації, суттєвого компонента фінансування, негрошових компенсацій чи сум, що підлягають виплаті на користь покупця.
Виручка від транспортування природного газу визнається тоді, коли надаються відповідні послуги. Величина виручки залежить від обсягів транспортованого газу і обчислюється відповідно до процедури, визначеної в договорах з клієнтами. |
| Опис облікової політики щодо дочірніх підприємств |
Дочірні компанії – це компанії, що контролюються материнською компанією (тобто материнська компанія володіє повноваженнями управляти фінансовою та операційною політикою іншого суб’єкта господарювання з метою одержання вигід від його діяльності). Контроль переважно передбачає право голосу у розмірі, що перевищує 50%.
При складанні окремої фінансової звітності Компанія обліковує інвестиції в дочірні підприємства за методом участі в капіталі і первісно визнає за собівартістю, а в подальшому коригує відповідно до зміни частки інвестора у прибутку чи збитку об'єкта інвестицій після дати придбання. Виплати, отримані від об’єкта інвестування, зменшують балансову вартість інвестиції в дочірнє підприємство.
Після застосування методу участі в капіталі, включаючи визнання збитків дочірнього підприємства, Компанія оцінює необхідність визнання додаткового збитку від зменшення корисності чистої інвестиції Компанії в дочірнє підприємство. |
| Опис облікової політики щодо податків, окрім податку на прибуток |
Доходи, витрати, активи та зобов'язання визнаються за вирахуванням суми податку на додану вартість (надалі - ПДВ), крім таких випадків:
- ПДВ, що виникає при придбанні активів чи послуг, що не відшкодовується податковим органом; в такому випадку, ПДВ визнається як частина витрат на придбання активу або частина витратної статті, залежно від обставин;
- дебіторська і кредиторська заборгованість відображається з урахуванням суми ПДВ.
Чиста сума податку на додану вартість, що відшкодовується податковим органом або сплачується йому, враховується в складі дебіторської або кредиторської заборгованості, відображеної в звіті про фінансовий стан.
У Звіті про рух грошових коштів грошові потоки відображено з урахуванням ПДВ. |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої дебіторської заборгованості |
При первісному визнанні, Компанія оцінює торгову дебіторську заборгованість за ціною операції, якщо така заборгованість не містить значного компонента фінансування відповідно до МСФЗ 15. У подальшому дебіторська заборгованість оцінюється за амортизованою собівартістю з використанням методу ефективної процентної ставки за вирахуванням очікуваних кредитних збитків.
Компанія оцінює резерв у сумі, що відповідає очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії фінансового інструменту, які були визначені за допомогою матриці забезпечення. Сума очікуваних кредитних збитків оновлюється на кожну звітну дату, щоб відобразити зміни в кредитному ризику від моменту первісного визнання.
Балансова вартість активу зменшується шляхом використання рахунку резервів, а сума збитку визнається у звіті про прибутки та збитки. Коли дебіторська заборгованість є безнадійною, вона списується з рахунку резервів для дебіторської заборгованості. Подальші відшкодування раніше списаних сум кредитуються у звіті про прибутки та збитки. |
| Опис облікової політики щодо операцій між пов'язаними сторонами |
Сторони вважаються пов'язаними, якщо одна сторона має можливість контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових та операційних рішень іншою стороною. Таке визначення пов'язаної сторони може відрізнятися від визначення згідно із законодавством України.
Згідно з МСБО 24 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін":
а) особа або близький родич особи є пов'язаним із суб'єктом господарювання, що складає звітність (надалі "підзвітним підприємством"), якщо така особа:
і) контролює або здійснює спільний контроль над підзвітним підприємством;
іі) має суттєвий вплив на підзвітне підприємство;
ііі) є представником ключового управлінського персоналу підзвітного підприємства або материнської компанії підзвітного підприємства;
б) суб'єкт господарювання є пов'язаним із підзвітним підприємством, якщо виконується будь-яка з нижчеперелічених умов:
і) суб'єкт господарювання та підзвітне підприємство є членами однієї групи;
іі) один суб'єкт господарювання є асоційованим або спільним підприємством іншого суб'єкта господарювання;
ііі) обидва суб'єкти господарювання є спільними підприємствами однієї і тієї ж третьої сторони;
iv) один суб'єкт господарювання є спільним підприємством третьої сторони і інший суб'єкт господарювання є асоційованим підприємством цієї ж третьої особи;
v) суб'єкт господарювання є програмою виплат по закінченню трудової діяльності для працівників підзвітного підприємства або його пов'язаною стороною;
vi) суб'єкт господарювання знаходиться під контролем або спільним контролем особи, визначеної в п. а)
vii) особа, визначена у п. a) i) має суттєвий вплив на суб'єкт господарювання або є представником його ключового управлінського персоналу (або ключового управлінського персоналу материнської компанії).
Під час розгляду кожного можливого випадку відносин пов'язаних сторін увага має бути спрямована на суть цих відносин, а не юридичну форму. |